Соціум

«Український Мікеланджело» в Луврі

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

«Геніальному майстрові, якому в результаті перехрещень багатьох європейських художніх традицій із традиціями місцевої ремісничої та професійної різьби вдалося витворити новий феномен пластики, що ввійшла в європейський контекст як українська експресивна пізньобарокова пластика другої половини XVIII ст.»

Іоан Георгій Пінзель… Хто він і звідки цей загадковий майстер?

До цього часу не з’ясовано де й коли він народися та помер, хто за національністю, як з’явився в Бучачі на «фабриках» графа, канівського старости Миколи Потоцького, який був його головним замовником і патронатом, де набував основ сницарського ремесла? Науковці проводять паралелі між реальними фактами та аналогіями зіставлень для того, щоб хоча б якось вималювати творчу особистість Пінзеля. Попри те, що на сьогодні існує значна кількість наукових праць, як українських, так і закордонних дослідників, і навіть художніх книг, присвячених життю і творчості Пінзеля, його персона все ж таки залишається загадковою. І тому кожне нове дослідження сприймається на рівні сенсації.

Але відомо, що цей видатний майстер в 1740-х роках уперше з’явився на мистецьких теренах Західної України і працював на замовлення одного з найбагатших магнатів Миколи Потоцького разом з іншими скульпторами, яких Потоцький запрошував до себе з різних країн. Особливо тісно Іоан Георгій Пінзель протягом 1750-60-х років співпрацював з архітектором Бернардом Меретином у Львові, Ходовичах (тепер Львівська область), Городенці (нині Івано-Франківська область), Монастирську та Бучачі (сучасна Тернопільська область).

У 1995 році польські історики виявили цінні записи щодо одруження скульптора. Нині відомо, що Пінзель 13 травня 1751 року одружився у Бучачі із вдовою Маріанною Єлизаветою Кейтовою з родини Маєвських. А також є два записи в книзі хрещень, які засвідчують існування двох синів митця – Бернарда та Антонія. Згідно із записами у метричній книзі, 24 жовтня 1762 року вдова Єлизавета Пінзелева вийшла заміж за Іоана Беренсдорфа. Отже, можна стверджувати, що скульптор помер у кінці 1761 року. Однак записів про смерть майстра відшукати не вдалося, як і його могилу в Бучачі.

Віртуози різця

Творчість Іоана Георгія Пінзеля – неповторне й унікальне художнє явище української культури доби пізнього бароко, що відзначається своєрідною вишуканою емоційністю й динамікою, багатством пластичного декору. Майстер, який одразу з перших робіт надзвичайно високо підняв планку. Постає питання: де він набув тих знань, аби досягти такого рівня майстерності? Це невідомо. Але відомо те, що завдяки його майстерності виник новий мистецький напрям, що не мав аналогів у Європі.

Творчий доробок митця ще повністю не розкритий. Значна кількість творів потребує реставрації. Але на сьогодні відомо близько 55 скульптурних творінь Пінзеля, які вдалося атрибутувати на основі архівних знахідок і стилістичних порівнянь. Це твори з церкви Покрови Святої Богородиці з Бучача, костьолу Вознесіння Пресвятої Діви Марії з Монастирська та з годовицького й городенківського комплексів.

Творам Пінзеля притаманні напружений драматизм у поєднанні з психологічною заглибленістю образів та експресивна форма, що досягалася надзвичайно сміливою віртуозною обробкою матеріалу. Це підтверджують спеціально розгорнуті та готично вигнуті корпуси святих, гострі лінії «фантазійного» драпування одягу персонажів. Непропорційні частини тіла, динамічна напруга мускулів, неприродно вигнуті пальці, складки одягу, які передаються темпераментно різаними площинами… Все це свідчить про його високу пластику творчої думки, композиційну витонченість і авторську манеру виконання.

Завдяки такому високому рівню майстерності скульптора та творчій активності місцевих митців особистий творчий почерк Пінзеля розвинувся у цілу скульптурну школу. Його майстерність взяли за основу і трансформували у нових пластичних формах близько сорока послідовників, які працювали разом із Пінзелем, а також після його смерті. Серед них відомі представники Львівської барокової школи брати Матвій і Петро Полейовські, Франциск Оленський, Іван Оброцький, Михайло Філевич.

Але варто зазначити, що творчість Іоана Георгія Пінзеля, не лише для України, а й для всього світу відкрив відомий дослідник Борис Возницький, який в суворі шістдесяті власноруч збирав і рятував розкидані скульптури майстра. Він також брав активну участь в організації виставки в Луврі, адже це було вершиною його мрій.
«Пізнє бароко в ранньому сьогоденні».

З 21 листопада 2012 року по 25 лютого 2013 року у найбільш популярному та авторитетному музеї світу – паризькому Луврі, в колишній королівській капличці XVII ст. відбулася виставка «Іоан Георгій Пінзель. Скульптура бароко в Україні XVIII ст.». Вперше Україна представляє на такому високому міжнародному рівні одні з кращих зразків свого мистецького надбання.

Усі роботи для експонування відбирали французькі мистецтвознавці. Спеціалісти відібрали 28 експонатів: з Львівської національної галереї мистецтв (15 експонатів), Івано-Франківського художнього музею (3 експонати), Тернопільського обласного краєзнавчого музею (7 експонатів), Тернопільського обласного художнього музею (2 рельєфи, які тимчасово зберігаються в церкві Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі) та єдину кам’яну скульптуру – статую Святого Онуфрія із храму в селі Рукомиш Бучацького району. Але потрапили до Лувру лише 27 робіт. З громадою Рукомиша щодо скульптури святого Онуфрія домовитися не вдалося. Скульптура святого Онуфрія мала бути центральною на експозиції у Луврі, адже це справжній шедевр кам’яної пластики. Саме тому нею особливо зацікавилися поціновувачі мистецтва з Лувру.

У музеї роботи Пінзеля представили також Польща і Німеччина. Постає питання: як вони туди потрапили? Припускають, що маленькі ескізи робіт, так звані «боццетті», могла вивезти дружина з дітьми після його смерті до Німеччини або ж вони збереглися ще з часів перебування Пінзеля в Європі. Польща презентувала одну роботу Пінзеля – «Розп’яття Ісуса Христа», яку римо-католицька громада з села Годовиці забрала із собою до Польщі під час великого переселення.
Переговори з Лувром розпочалися три роки тому. Весь цей час українські реставратори працювали над відновленням скульптур, аби світ побачив твори українського митця в усій красі.

Куратор виставки Гійем Шерф прогнозував, що виставка в Луврі зацікавить велику кількість відвідувачів і що роботи Пінзеля будуть приваблювати не лише французів, а й інших європейських поціновувачів, адже в музеї немає аналогів таких виразно барокових скульптур. Зрештою, він не помилився. Вже на відкритті виставки була рекордна кількість відвідувачів, і щоб побачити неповторні мистецькі шедеври, потрібно було вистояти чергу.

Пінзель – це надзвичайно яскрава, надзвичайно емоційна та рідкісна родзинка скульптурного світу, це унікальна манера виконання робіт, яка вразила французів та естетів з інших країн світу. Виставка в Луврі, в серці високого мистецтва світового рівня, – грандіозна подія, оскільки Україна вперше за роки незалежності представляє свої роботи. Велика гордість бачити плакат українського скульптора поряд з плакатом уславленого Рафаеля в стінах одного з найшанованіших музеїв світу. Це безперечно допоможе ввести у світову культуру мистецьке надбання цього без перебільшення геніального митця, творчість якого донедавна була відома вузькому колу шанувальників. Україна відкрилася Європі у сфері високого мистецтва і підняла свій художній імідж. Тепер залишається важливим його належно підтримувати.

Коментарі відключені.