Інвестиції Бізнес

Ірина Паламар: «Я впевнена, що Україна може стати найуспішнішою в Європі»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Пані Ірина — голова Асоціації тваринників України, співвласник найбільшої української компанії у сфері виробництва кормів та надання комплексних послуг із тваринництва ГК «АгроВет Атлантик». Вона – справжній патріот України, і впевнена, що наша держава може стати однією з найуспішніших у Європі. З Іриною Паламар ми спілкуємось про перспективи розвитку тваринництва та сільського господарства в цілому в Україні.

Паламар Ірина — засновник і голова Асоціації тваринників України, співвласник групи компаній «Агро­Вет Атлантик». Ірина Паламар побудувала понад 200 тваринницьких комплексів. Провела 155 науково-практичних заходів для учасників галузі тваринництва. Організувала ряд конференцій, круглих столів, виїзних заходів для га­лузі за участю перших осіб держави, міністрів, депутатів, науков­ців, ЗМІ. Ірина Паламар є співавтором державних програм і законопроектів щодо розвитку сільського господарства в Україні. Ірина Паламар системно працює над розвитком аграрного іміджу України, формуванням сприятливого бізнес-клімату, залученням іноземних інвестицій, підготовкою висококваліфікованих фахівців, створенням комунікаційних майданчиків між бізнесом і владою.

— Ірино, ви працюєте в такій склад­ній і нетиповій галузі для жінки. Як ви взагалі опинилися в аграрній сфері?

— Те, що моя життя буде пов’язане з сільським господарством, я зрозуміла ще з юних років. Мій батько був головою колгоспу, який був колгоспом-мільйонером за радянських часів. Тому в дитинстві я теж мріяла очолити велике господарство. І можу сказати, що я уповні реалізувала свої дитячі мрії. Хоча я й не керую господарством, але моя нинішня кар’єра нерозривно пов’язана з тваринництвом: я є співзасновником великої компанії у галузі надання комплексних послуг для тваринництва, а також я очолюю Асоціацію тваринників України. І впевнена, що на цих теренах я можу принести набагато більше користі для аграріїв нашої країни, ніж якщо б я просто керувала тваринницьким підприємством.

Як відомо, глобальні питання в аграрній економіці часто вирішуються у кабінетах, і багато у чому залежать від до ефективної роботи не тільки чиновників, але й громадських організацій, таких як наша Асоціація тваринників. Ми маємо можливість впливати на законотворчі процеси, лобіюючи інтереси учасників аграрного бізнесу.

Тим більше, що я сама, як ніхто інший, добре розумію нинішні проблеми аграріїв, оскільки є співвласником найбільшої укра­їнської компанії у сфері кормовиробництва та надання комплексних послуг із тваринництва — ГК «АгроВет Атлантик». Ми по­стійно ведемо прямий діалог із нашими клієнтами, серед яких — найбільші виробники продукції тваринництва з усієї України. Партнерами ГК «АгроВет Атлантик» є такі відомі тваринницькі підприємства як «Нібулон», «Сварог», «Бучачагрохліб­пром», «Астарта»,«Глобино», ТМ «Інделі­ка», «Росан-Агро», «Рант’є» та багато інших, загалом — це близько тисячі свинар­ських, птахівничих, м’ясо-молочних комплексів. Усі вони високо цінують нашу довготривалу співпрацю за той унікальний підхід, який ми сформували протягом 11 років своєї діяльності.

— В чому унікальність стратегії ГК «АгроВет Атлантик»?

— На відміну від інших кормових компа­ній, які просто виробляють корми і прода­ють їх фермерам, — а вийшовши за поріг ферми, тієї ж миті про клієнта забувають, ми вибудовуємо довготривалі стосунки з партнерами, надаючи їм повний спектр комплексних послуг. Тобто — ми не просто виробляємо і продаємо кормову продукцію, а й надаємо повний супровід ферми щодо вирощування тварини й отриманні від неї прибутку: від консультацій у виборі генетичного матеріалу, осіменіння до детального складання раціонів для кожної групи, допомоги у виготовленні фермами власних, надаємо ветеринарний супровід, допомогу у проектуванні, будівництві та обладнанні тваринницьких комплексів та ще безліч інших послуг у галузі тваринництва. Тобто — метою компанії є передусім допомога партнерові у його бізнесі. Іншими словами, ми допомагаємо клієнтові заробити. Такий підхід дає можливість вибудувати довго­тривалі партнерські стосунки, адже фермер, який рахує свої гроші, добре розуміє, що отримавши не лише корми, а й повний су­провід виробництва, він в кінцевому ре­зультаті лише виграє. Такий унікальний підхід, як в ГК «Агро­Вет Атлантик», не надає сьогодні жодна кормова компанія в Україні.

Звичайно, така масштабна діяльність потребує і потужних людських ресурсів. У нас у команді працює близько 700 україн­ських і міжнародних висококваліфікованих фахівців. Усі вони мають найкращі знання у галузі технологій годівлі тварини, ветери­нарних послуг, сучасних методів утриман­ня, передових досягнень з генетики, задля чого ми постійно організовуємо для них науково-практичні тренінги з залученням найкращих міжнародних експертів, бізнес­тури до передових тваринницьких господарств Нідерландів, Німеччини, США, по­їздки на великі міжнародні сільськогоспо­дарські виставки тощо, аби наші фахівці могли бути у курсі всіх останніх досягнень в галузі тваринництва, черпати інновацій­ний досвід і передавати його українським фермерам.

Вважаю, що таким підходом ми робимо потужний вклад у розвиток вітчизняної тваринницької галузі, і я пишаюся тим, що можу бути особисто до цього причетною.

— Ви — талановитий управлінець не тільки в бізнесі, але й на громадських посадах. Вам, як голові Асоціації тва­ринників України, вдалося зібрати по­тужну команду учасників тваринницького бізнесу, яким не байдужий стан аграрної галузі. Розкажіть детальніше, чим конкретно займаються члени та фахівці Асоціації тваринників України?

— Ми відстоюємо інтереси тваринників в органах влади, беремо участь у формуван­ні законотворчих процесів, надаємо під­тримку нашим експортерам у налагодженні міжнародних зв’язків, проводимо науково­практичні заходи для виробників та здій­снюємо багато інших дієвих кроків для під­тримки тваринників. Ми розуміємо, що поодинці виробникам не вижити (окрім, може, найбільших, які інтегровані у владу), тому наша Асоціація об’єднує всіх учасників галузі, що хочуть не просто бути пасивними спостерігачами за економічною ситуацією в країні, коли без їхньої участі пишуться закони і т.п., а власними силами формувати аграрне майбутнє нашої країни.

У кожного напрямку свої проблеми: виробники молока та яловичини потерпають від коливання цін продукцію та проблеми з експортом, свинарство під загрозою через епідемію африканської чуми свиней. Єдиною галуззю, яка в нас розвинена на дуже високому рівні, залишається птахівництво.

Але у цілому проблем у тваринників багато, і їх потрібно вирішувати. Тому ми об’єднуємося, проводимо спільні зустрічі із залученням аналітиків, експертів, науковців, представників влади, створюємо робочі групи при Міністерстві АПК, і разом розробляємо дієві механізми для вирішення нагальних питань.

— Чи прислухаються до вас в органах влади?

— Звичайно. Нашу Асоціацію поважають у МінАПК та парламенті, з нами рахуються, наші пропозиції приймають. Адже в органах влади розуміють, що ми не є чиєюсь кишеньковою організацією і не лобію­ємо інтереси певного олігарха. Ми об’єднуємо реальних виробників, боремося з існуючими проблемами галузі на державному рівні, і можемо вже говорити про по­зитивні результати нашої роботи.

— Розкажіть детальніше про проек­ти, які вже вдалося реалізувати?

— По-перше, ми ведемо активну діяль­ність у напрямку боротьби з епідемією африканської чуми свиней (АЧС). Нашою Асоціацією спільно з Інститутом ветеринарної медицини вже проведено близько півсотні науково-практичних тренінгів в різних регіонах країни для фермерів і фа­хівців галузі про профілактику даного захворювання і боротьбу з ним. Також за нашої участі було ухвалено нову Інструкцію щодо боротьби з АЧС, ми спільно з нашими членами, науковцями та органами виконав­чої влади розробляли до неї поправки.

Багато зроблено і у напрямку допомоги нашим експортерам яловичини. Ми багато апелювали до органів влади (і до нас прислухалися), аби було спрощено процедуру карантинування тварин, що полегшило виробникам процес підготовки до експорту тварин живцем і яловичини.

З урахуванням пропозицій та зауважень Асоціації прийнято Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин».

За нашої участі було загальмовано прийняття законопроекту про кооперативи, в якому було багато суперечливих моментів, що могли негативно позначитися на розвитку кооперації в Україні. Ми змогли переконати урядовців не ухвалювати даний законопроект у такому вигляді, а удосконалити його. Адже ми розуміємо, що кооперація — це те, що може врятувати село від остаточного занепаду.

Також ми допомагаємо тваринникам черпати передовий досвід у галузі годівлі, технологій вирощування. В нашій Асоціації є висококваліфіковані експерти, в тому числі й міжнародні — з Нідерландів, США, які приїздять до України і проводять навчання для наших виробників.

— Які напрямки продукції тварин­ництва є сьогодні найбільш перспек­тивними для експорту?

— Сьогодні на зовнішніх ринках наша яловичина є дуже затребуваною, адже вона недорога і — головне — екологічно чиста, бо вирощена на кормах без додавання ГМО. В Україні на законодавчому рівні заборонено вирощувати зернові з ГМО, тому наші тварини годуються екологічно чисти­ми кормами, відповідно, і якість м’яса висока. Коли до нас приїздив фахівець із дослі­дження ринків з Кореї,то під час нашої з ним розмови він висловив велику зацікав­леність в імпорті українського м’яса, — адже у нас зона, чиста від ГМО.

Приваблює імпортерів і низька ціна на нашу яловичину. Якщо порівняти з країна­ми ЄС, то, скажімо, у Франції м’ясний би­чок породи «лімузин» або «шароле» коштує 8 євро за кг живої ваги, а в Україні та­кий самий — 2 долари/кг. Тому за нашою яловичиною мало не черга стоїть із покупців, особливо з мусульманських країн Ближнього Сходу. Але наші виробники продукції м’ясного скотарства нарікають на надто високий податок (10%) на експорт своєї продукції, це робить невигідним для них торгівлю на зовнішні ринки. А внутрішній ринок, у свою чергу, відчуває брак споживача, оскільки в українців відсутня культура споживання даного продукту. Традиційно, у силу свого менталітету ми надаємо перевагу свинині чи курятині. До того ж, через високу ціну на яловичину вона не кожному українцю по кишені. Тому виробник яловичини опиняється загнаним у глухий кут.

Наша Асоціація неодноразово порушу­вала питання відміни експортного мита для виробників продукції тваринництва на круглих столах за участі представників влади.

Підтримка держави потрібна і для на­лагодження переробних підприємств в середині країни. Вони потрібні для того, аби ми самі могли переробляти м’ясну продукцію під вимоги імпортерів (наприклад, будувати халяльні забійні цехи для виготовлення яловичини для країн Близького Сходу), і мали б на цьому додану вартість. Сьогодні ж ми змушені продавати бичків за кордон живою вагою за нижчою ціною, ніж якби продавали яловичину. Таким чином, ми втрачаємо кошти, а м’ясо, в свою чергу — якість, оскільки тварини відчувають стрес під час довгого транспортування, що позначається на смакових властивостях яловичини.

Власна переробка дозволила б також виробляти не лише яловичину, а й переробляти шкури тварин, на які сьогодні також великий попит в імпортерів з ЄС, виробників дуже відомих марок одягу та взуття. Зви­чайно, це і додаткові робочі місця і, відповідно, наповнення держбюджету. Зростання попиту на нашу продукцію тваринництва демонструють також дані Держкомстату. Так, за перше півріччя 2017 року ми експортували живих тварини та продуктів тваринного походження на $577,6 млн, що на 50% більше, ніж за аналогічний період 2016 року. З них на молоко та молочні про­дукти, а також яйця птиці (до переліку також включили мед) припадає $228,3 млн, це майже на 40% більше, ніж минулоріч; шкури — на $45,9 млн, що на 16,6% більше, ніж за січень-липень 2016 року.

Переважний напрямок експорту живця ВРХ — країни СНД та Близького Сходу. Найбільше голів ВРХ живцем придбали такі країни як Ліван, Йорданія, Єгипет, Азербайджан, на європейський ринок

наш живець ВРХ не потрапив. А от найактивнішими покупцями яловичини стали Єгипет, Азербайджан, Білорусь, Ірак, Грузія та Ка­захстан.

Якщо говорити про інші галузі тваринництва, то свинину продають переважно на ринки Грузії, Гонконгу, Казахстану, Узбекистану.

Та, як не парадоксально, при такому значному зростанні експорту в нас не збільшується загальне поголів’я худоби. Воно, навпаки, перманентно скорочується за всіма напрямками: за минулий рік кіль­кість голів ВРХ зменшилася на 2% у порівнянні з попереднім роком, свиней — майже на 6%, птиці — на 1%. Це досить негативна тенденція. Тому було б дуже добре, аби до нас прийшли іноземні інвес­тори, які сьогодні дуже зацікавлені в будівництві бізнесу в Україні. Тоді ми змогли з знову вивести аграрну галузь на позитивну динаміку росту.

— Чи зацікавлені іноземці у співпраці з Україною в напрямку сільського господарства?

— Так, звичайно. У зв’язку зі зростаю­чим світовим попитом на продовольство на Україну покладаються особливі сподівання в цьому напрямку через її величезний аграрний потенціал.

Передусім — це величезні площі її родю­чих чорноземів, що робить дуже вигідним інвестування в тваринництво. Адже, як відомо, близько 60% собівартості продукції тваринництва займають корми, а завдяки їх дешевій, порівняно з Європою, собівартості (через великі площі орних земель), іноземні інвестори говорять про великі перспективи для інвестування в тваринницьку галузь.

Наприклад, серед партнерів ГК «АгроВет Атлантик» є потужні молочні комплекси, якими володіють і керують фермери з Нідерландів. Вони неодноразово наголошували, що в Україні вигідно займатися молочним тваринництвом через досить високу маржинальність. У Європі, наприклад, якщо на гарній високотехнологічній молочній фермі маржа складе 10%, то це вже вва­жається дуже гарним показником. У нас же вони мають до 30–40% маржинальності.

Сьогодні до нашої асоціації постійно звертаються фермери, що зацікавлені в будівництві у нас ферм, з різних країн світу — Нідерландів, Німеччини, Польщі та ін., вони цікавляться особливостями роботи на українському ринку, просять нас посприяти їм із налагодженням ділових зв’язків, пошуків цікавих з боку інвестування під­приємств. Це гарний знак!

— Які плани в Асоціації на найближче майбутнє?

— Наступним нашим стратегічним завданням на найближчий час є передусім сприяння у налагодженні зовнішніх економічних зв’язків у тваринницькій галузі України. Ми хочемо стати своєрідним «містком», завдяки якому наші виробники зможуть все більше розширювати експорт­ні ринки, а іноземні підприємці, в свою чергу, знаходитимуть тут нові можливості для

інвестування. Оскільки ми спілкуємося з різними учасниками галузі на всіх рівнях — від виробників до політиків в аграрній сфері, то ми можемо стати тією зв’язною лан­кою, що яка сприятиме у налагодженні економічних та партнерських зв’язків між нашими та іноземними виробниками, законотворцями, науковцями тощо.

Також ми продовжуватимемо вже розпочату роботу над удосконаленням законодавчих актів у сільськогосподарській галузі, залученням іноземних інвестицій, навчанням фермерів інноваційним підходам до виробництва.

Але завданням нашої Асоціації є не лише об’єднувати великих підприємців, але й приватних виробників продукції тваринництва. І провідну роль в цьому відіграють сільськогосподарські кооперативи. Ми розуміємо, що сьогодні кооперація є єдиним шляхом до відродження села і під­вищення рівня життя мешканців сільських територій.

Цей досвід перевірили на собі вже багато економічно високо розвинених країн світу. У Франції, Бельгії, Німеччині кооперативи об’єднують не менше 80% усіх сільськогосподарських підприємств, у США, Канаді, Австралії — понад 60% фермерських господарств. В таких країнах кооперативи забез­печують великий внесок в національну економіку і є значними гравцями на ринку.

У нашій країні також виробництво великої кількості сільськогосподарської продукції припадає на населення (зокрема, у приватному секторі вирощується 50% свиней, населення виробляє 60% молока), тому розвитку об’єднань приватних виробників держава повинна приділяти осо­бливу увагу.

Найближчим часом наша Асоціація планує об’єднати українські сільськогосподарські кооперативи, яких в Україні налічується близько трьох тисяч, у єдину асоціацію, аби члени кооперативів могли не лише спільно виробляти й реалізовувати продукцію, а й налагоджувати зовнішні економічні взаємозв’язки, залучати інвестиції у розвиток, претендувати на гранти, отримувати державні дотації, кошти від міжнародних кредитних фондів і т.п. Якщо в Україні буде таке велике об’єднання приватних виробників, то не лише фермер, але й звичайний український селянин матиме доступ до передових технологій, зможе упроваджувати інноваційні методики у годівлі, генетичній роботі, тобто, удосконалювати виробництво, ідучи у ногу з часом, і, звичайно, підвищувати якість своєї продукції.

Таким чином, завдяки кооперації виховується селянин нового покоління, який вже не поїде на заробітки до Польщі, а зможе пристойно заробити, працюючи на рідній землі.

Тобто, кооперація — це дещо глобальніше, ніж просто можливість для селян більше заробити. Це вагомий крок до формування українського селянина нового рівня, відродження села, підвищення статусу і престижності аграрної галузі та країни.

Коментарі відключені.