Америка Дипломатія

Канада–Україна. У співпраці досягаються найкращі результати

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Співрозмовник «Імідж.UA» — Надзвичайний та Повноважний Посол Канади в Україні, пан Роман Ващук. Канадський украї­нець, чиї батьки іммігрували після Другої світової війни до Канади. Ми розмовляємо з паном Романом про те, як розвиваються стосунки між Україною та Канадою.

— Пане Посол, які зараз пріоритетні напрямки співпраці України та Канади?

— Цей рік у нас проходить під гаслом економізації наших відносин. Ми сподіваємось на впровадження між Канадою та Україною угоди про зону вільної торгівлі та вживаємо допоміжні заходи, щоб цей рамковий договір не залишився порожніми рамками, а був наповнений корисним змістом. Уже делегація 14 агропромислових фірм з України побувала у Канаді й взяла участь у виставці. Протягом тижня пред­ставники фірм мали різноманітні зустрічі з потенційними партнерами із торгівельних мереж та супермаркетів. Це все — у межах проекту сприяння активності українського експорту в Канаду. Ми також збираємось продовжувати і нарощувати наші зв’язки у оборонній галузі. Ваш міністр оборони приїздив до Оттави підписувати угоду співпраці у галузі оборони. Це включає і ті навчання, що ми вже проводимо, але також вже є налагоджені тісні стосунки з нашими промисловими фірмами та спеціалістами. Це також є пріоритетним напрямком для нас на 2017 рік. І, звичайно, святкування 25-ої річниці встановлення дипломатичних стосунків між нашими країнами та 150-ти річчя Канади. Це така тема, над якою будемо працювати. Будуть святкування у черв­ні: як у Канаді, так і тут, в Україні, де ми су­часний образ Канади піднесемо людям. Звичайно, історія теж цікаво, але сучасне та майбутнє стане у пріоритеті.

— А на вашу думку, що спільного між канадцями та українцями?

— Між нами спільне те, що ми — дві нації з потужним людським потенціалом, з високим рівнем освіти, з хорошими здо­бутками в науці та техніці. Тут є чим обмі­нюватись — і це зараз активно відбувається. Наприклад, відбулися випробування у по­льоті літака Ан-132 — це український проект із Саудівською Аравією. Але двигуни для літака — канадські. Ми бачимо можливості включатися в українські ланцюги. За­раз проходить зміна партнерів для української авіаційної індустрії: контакти з Росією припинилися, і потрібні нові партнери. Наші компанії готові стати партнерами української авіаційної промисловості. Також ми обговорюємо можливості залучення до спільних проектів тут, в Україні, близько тисячі програмістів. Український потенціал у галузі високих технологій є високо потужним. Це не лише підтримка існуючих систем, це й допомога у розвитку вже нових відкриттів і досягнень. Наші фірми дійшли до висновку, що в цьому, кажучи образно, «перехресному вогні» канадських спеціалістів, з їхнім підходом, та українських спеціалістів досягаються найкращі результати: швидше розв’язуються проблеми та створюється нова додана вартість для клієнта, нові комп’ютерні та електронні системи. Над цим ми працюємо у посольстві, і саме це є змістом нашої роботи. Звичайно, що роботою посольства є й повсякденні візові консульські питання, але мене най­більше мотивує до ро­боти саме пошуки нових джерел співпраці. Нам усім пощастило, що на керівні посади в Міністерство закордонних справ України прийшли досить рухливі люди, які бажають змін на краще. Поліпшення контактів між нами плодотворно вплинуть на всіх українців.

— Наскільки, на вашу думку, змінилася Україна останнім часом?

— Україна 2017 року — це зовсім інша держава порівняно з 1997 роком, хоча ма­буть не всі громадяни ще це повністю відчули. Я погоджуюсь із пані Наталею Миколь­ською, що працює з нами над відбудовою зони вільної торгівлі. Вона представила нову стратегію під гаслом «Три О»: Опти­містично, Оптимізовано, Оперативно. Без оптимізму досягнути чогось дуже важко. Є така статистика, що в Україні в 2016 році у третьому кварталі порівняно з аналогічним періодом 2015 року продаж смартфонів збільшився на 40 відсотків. Тож не може бути все настільки трагічно, якщо люди все ж таки знаходять гроші, щоб купувати речі далеко не першої необхідності. І, мені зда­ється, що треба формувати звичку думати позитивно.

— Але ж занадто позитивне мислен­ня може привести до негативних на­слідків, бо позбавить погляд критичності?

— І таке може бути. Можна зазначити, що в Північній Америці люди думають за­надто позитивно, тому не завжди можуть побачити картину критично, роблять промахи і не враховують ускладнення. А ось у Східній Європі відбувається навпаки: спершу бачать перешкоду. Але це все крайнощі. Люди повинні чіткіше уявляти свою мету. Думайте про те, що маса людей живуть в більш складних навіть за вас умовах, і саме за таких умов вони все одно вміють бачити свою мету. Це — і вояки на фронті, волон­тери, — ми багато з ними спілкуємось та їх підтримаємо. Надаємо допомогу пере­селенцям, щоб і вони включились у процес перетворення країни. Тобто в Україні є десятки, тисячі, мільйони людей, які включилися в процес модернізації країни і рішуче до цього ставляться. Треба, щоб їх підтримували співгромадяни.

— Деякі засоби ЗМІ дають негативну картину. Але ж і схвалювати все, теж не варіант?

— Згоден з вами. Треба завжди намагатись бути реалістами. Можу навести ще один приклад. Порівняно з березнем 2016 зараз попит на нові авто в Україні зріс на 49 %. Для Канади, країни, яка виробляє авто, це цікава інформація. Звичайно, цифра ще не досягнула передкризових позначок, але позитивна динаміка наявна. Це такий «дзвіночок» інвесторам: приходьте, пра­цюйте, все налагоджується в Україні.

— На що у першу чергу звертають увагу саме канадські інвестори?

— Інвестори цікавляться у першу чергу українськими фірмами, які б працювали прозоро. І бажано, щоб компанія мала по­зитивну історію протягом останніх 5–10 років. Саме вони варті інвестицій. На жаль, правова непередбачуваність ще залишаєть­ся одним з негативних факторів в Україні. Ми бачимо, що в агробізнес заходять інвестори. Але часто опосередковано. Є певні міжнародні фірми, що вже працюють в Україні, а тоді їх викуповують канадські інвестори, чи фонди.

— Можете навести приклад вже успішно працюючих компаній з канадським капіталом?

— Звісно. Канадський конгломерат Fairfax Financial виділив 33 мільярди. Вони тут купили страхову компанію. Вкладають гроші у цукрову промисловість (купили третину холдингу Астарта), а також у по­тужності з виробки яєць (компанія Ovostar Union). Ми сподіваємось, що протягом цього року «Укрзалізниця» визначиться зі своїми потребами щодо локомотивів. І канадські фірми, такі як Bombardier змо­жуть запропонувати свою продукцію та технології.

— А що ви можете сказати з приводу туристичних контактів між країнами?

— Ситуація така, що ми видаємо багаторазові візи на термін дії паспорту. Ми маємо 2 візових центри — у Києві та у Львові. Десь за 2 тижні виготовляється віза. Співбесіди ми майже не практикуємо, все робиться на основі документів. Я не бачу, щоб такий режим скоро змінився, бо через наше внутрішнє законодавство ми маємо бути вимогливими на зовнішньому кордоні. Я підозрюю, що з приходом без­візу з ЄС, міграційни тиски зменшаться, і Канада буде простіше дивитися на прохан­ня віз з боку українських громадян.

— Чи відбуваються заходи, повязані з розширенням культурних зв’язків?

— У серпні в Україні був реалізований цікавий проект — фестиваль українських танців, але у виконанні ансамблів, що зна­ходяться поза Україною. Захід відбувся у Львові. Там були пристуні 4 ансамблі: з Канади, з Аргентини, з Британії, Сербії. Звісно, то було своє бачення українського танцю, а не його точна фотокопія. Тож сприйняття танцю, пропущене через іншу культурну призму. І ми розраховуємо, що подібні контакти збільшуватимуться.

Коментарі відключені.